"Золоті зерна України"

    

Гаї, ліси, річки, поля -

Це наша матінка – Земля.

І рідне в ній село моє,

Що в барвах сонце виграє.

 У нім живе сім’я моя -

Сестричка, братики, мама, тато, бабуся і я.

Тут вдень й вночі панує мир,

 Всім бідам й злу й наперекір.

 Дорожче всім моє село,

 Що наче квітка зацвіло,

 Найкраще за усі світи,

 Хай буде радість  всім завжди!

Старосілля – це поліський рідний край! 
Де б ти не був про нього завжди пам’ятай!
Своє рідне село не забувай!
Тут пахне полин і м’ята,
Тут ліси на гриби багаті.
 Тут школа, друзі і моя хата, 
Тут я люблю вечорами гуляти
І матіоли запах вдихати.
 Зростай, міцній, цвіти, моє село!
Моє село – величне Старосілля,
 Я тебе в серці бережу завжди

Як ту любов материнську єдину.

Старосілля – рідний краю,

 Я тебе за все кохаю.

 За маму, тата і родину,

Люблю частинку України.

 Я дивлюсь на небо зранку,

 Що дарує настрій до сніданку.

 А ще бачу сонечко прекрасне –

Тепле, лагідне та ясне.

 Старосілля моє любе,

 Мій найкращий отчий краю.

 Я все зроблю для тебе, для лісів, річок та гаю.

Мій рідний край,

Він сповнений любові.

Там є ліси, річки, сади,

А в тих лісах стежки казкові

І там тваринки є чудові.

І різнобарвний дивокрай  –

Це Старосілля.

Мій рідний край. 

Тут проживає вся моя сім’я,

Люблю його і оберігаю я.

Мій рідний край,

Це річка, гай та пишний сад,

Красивий парк та водоспад.

Це все мій край прекрасний,

Багатий, щедрий, ясний.

Тут люди дуже гарні,

Дбайливі та поважні,

Завзяті й працьовиті,

Мудрі й талановиті.

Ми всі в Старосіллі живемо,

На цій землі чудовій ростемо.

Цей край ми любимо,

Про нього дбаємо, 

Його історію вивчаємо.

Моє Старосілля чарівне,

Воно, немов із казки,

Рясними квітами буяє навесні,

А солов’ї співають йому пісні.

Люблю його сади я пишні,

І теплим літом стиглі вишні, 

Після дощу струмки прозорі

Берези, клени і тополі.

 Моє село

 Хтось дуже любить місто Київ,

 Комусь дорожчий древній Львів.

 У горах десь чи біля моря,

 Можливо, хтось життя провів.

 Для кожного свій край миліший,

Немов колиска – рідний дім,

Там все приємне, найрідніше. 

Тепліше сонце світить всім.

 Є на Волині Старосілля,

 Тут народилась я й живу.

 До праці і навчання всі зусилля

 Я з радістю охоче віддаю, 

В нас є і ліс, і Стир, і поле;

Таке все рідне, дороге:

Спортзал, бібліотека, школа.

 Дитинство там пливе моє.

Моє село

 Як тихий дзвін, як щебет солов’я,

Як біль і сміх, як радість і страждання.

Така солодка і терпка земля,

 Де я стрічала юності вітання,

 Де впало небо у сосновий ліс,

 А річка гордо мчить над берегами.

 Купається у сонці Старосілля,

 Вмивається блакитними дощами.

Тут моє серце і дитячі роки

Ховаються за хмарами й стежками.

Весни п’янкою полохливий слід

Дрімає поміж зорями й житами.

Моє село

Село моє - найкраще на Волині,

Довкола чути співи солов’їв,

Купаєшся ти в ясному промінні,

 Вбираєш в себе гомони лісів.

Село моє – прекрасне і єдине!

Ти гордість наша, не знайти нам слів.

Найкраще ти, найкраще в Україні

Серед усіх красивих сіл.

Блакить озер тут, спів пташок,

Грибочки в лісі, уся родинонька на ганку.

І колискові мамині пісні,

Морозний подих  на світанку.